В Україні планують побудувати Національне військове меморіальне кладовище

Кабінет Міністрів затвердив законопроєкт щодо будівництва в Україні Національного військового меморіального кладовища.

Відповідне рішення ухвалили на засіданні уряду за пропозицією міністра розвитку громад та територій Олексія Чернишова, передає кореспондент Укрінформу.

 

"Метою проєкту акта є гідне увічнення пам'яті та організації почесних поховань та перепоховань борців за Незалежність України у ХХ столітті: військовослужбовців, які померли, загинули під час виконання бойових завдань, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною", - сказав Чернишов.

Він додав, що подібні військові кладовища існують в США, Канаді, Франції, Польщі та інших країнах.

"В Україні Національне меморіальне кладовище слугуватиме міцем спочинку не лише для обраних героїв, а й для всіх українських воїнів, які в різні історичні періоди зі зброєю в руках відстоювали державну самостійність України", - наголосив міністр.

За його словами, цей законопроєкт розроблено Міністерством розвитку громад та територій на виконання постанови Верховної Ради від 2 червня 2011 року щодо створення Національного військового меморіального кладовища. Кабінет Міністрів затвердив законопроєкт щодо будівництва в Україні Національного військового меморіального кладовища.

Відповідне рішення ухвалили на засіданні уряду за пропозицією Кабінет Міністрів затвердив законопроєкт щодо будівництва в Україні Національного військового меморіального кладовища.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.