У Львові збирають гроші на пам’ятник жертвам депортації українців з етнічних земель

У 1944 -1946 роках з Холмщини, Надсяння, Західної Бойківщини, Лемківщини за етнічною ознакою на територію тодішньої УРСР було депортовано понад 482 тисячі українців – корінних мешканців цих земель.

Про це повідомляє Гал-Інфо.

 

Ця т.зв. "евакуація на добровільних засадах" "стимулювалася" тотальною дискримінацією, грабежами, терором, в тому числі масовими вбивствами українців.

Примусові виселення українців із території сучасної південно-східної Польщі, зумовлені змінами радянсько-польського кордону, що відбулися також у 1948 і 1951 роках.

Депортація у 1944-1951 роках з українських етнічних територій сучасної Польщі як до УРСР, так і в ході акції "Вісла" (1947 р.) приблизно 670 тисяч українців – одна з найтрагічніших сторінок новітньої історії української нації.

Львівська міська рада, підтримуючи ініціативу Об'єднання "Закерзоння" і звернення Львівської ОДА від 02.04.2004 р., ухвалила спорудити у м. Львові (ухвала №1892 від 04.11.2004 р.) на перехресті вул. І. Свєнціцького – вул. І. Севери   – вул. В. Стуса пам'ятник жертвам вищеназваної депортації і визначила (ухвала № 3589 від 07.06.2018 р.)

Замовником виконання робіт із виготовлення скульптурної композиції пам'ятника Об'єднання "Закерзоння". В результаті проведеного у 2007 році конкурсу журі визнало переможцем проєкт скульптора Сергія Олежка.

Об'єднання "Закерзоння" відкрило окремий гривневий банківський рахунок, а для координації всіх робіт створило Громадський комітет (співголови – проф. Леонід Квітковський, доц. Тетяна Крушельницька).

На листопад 2019 р. виконано і оплачено великий обсяг робіт: придбано і перевезено граніт, відповідно до уточненого проєкту підготовлено гранітні блоки, в основному виготовлено бронзові елементи, здійснено благоустрій території.

З листопада 2019 р. з об'єктивних причин роботи над пам'ятником і надходження коштів припинилися. Залишилися: обробка окремих гранітних елементів пам'ятника та елементів напису з бронзи, транспортні видатки, встановлення пам'ятника та авторський нагляд, орієнтовна вартість цих робіт 200 тис грн.


Об'єднання "Закерзоння" та Громадський комітет звертаються до Вас з проханням внести доброчинну пожертву на спорудження пам'ятника на поточний рахунок:

№ UA873257960000026000301203692 в національній валюті в ТВБВ №10013/0289 філії – Львівського ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 325796, ЄДРПОУ 25244559.

"В СССР инвалидов нет!..". Як люди з інвалідністю відстоювали свої права в СРСР

Сприйняття інвалідності було різним в кожний історичний період. Радянська парадигма визначала інвалідність як патологію або дефект, який необхідно було виправити. У період правління Леоніда Брежнєва характерним було створення мережі спеціалізованих закладів – будинків-інтернатів та функціонування лікарняно-трудових експертних комісій. Ці структури як раз-таки й мали повернути людину з інвалідністю до «нормального» життя через відновлення спроможності до праці.

Карабах 1988 – 2020: як не заплутатися у районах та назвах населених пунктів

Осіння війна 2020 року привернула увагу всього світу до Нагірного Карабаху. Вірмено-азербайджанський конфлікт там триває вже три десятиліття.Однак остання ескалація кардинально змінила контури лінії зіткнення, призвела до істотних політичних наслідків. Ми мали нагоду спостерігати азербайджанський наступ у режимі реального часу. Протягом короткого часу оглядачі опанували назви населених пунктів та районів, ознайомилися із ландшафтом і транспортною інфраструктурою регіону.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.