У Луцьку відкрили виставку друкованих матеріалів УПА

Виставка «Клич нескорених» у Волинському краєзнавчому музеї знайомить із закликами українських повстанців, агітаційними матеріалами із фондів Волинського краєзнавчого музею, які у свій час були вилучені органами радянської держбезпеки у волинян – учасників визвольного руху.

Про це повідомляє видання "День".

 

"Слово "Клич", як на мене, більшою мірою передає зміст повстанських листівок, аніж "заклик", чи "звернення". "Клич" – це як заклик до бою, воно більш мобілізуюче, передає атмосферу і реалії визвольної боротьби", - каже Богдан Зек, завідувач науково-експозиційного відділу новітньої історії музею, організатор виставки.

Йому важко виділити якісь цікавіші чи важливіші матеріали з виставки. Усі цінні як приклад боротьби друкованим словом в умовах підпілля проти тоталітарного режиму.

"Український визвольний рух вів боротьбу із змінними окупаційними режимами не лише збройно, але й силою правди, друкованого слова, - продовжує п. Богдан. - Інформаційній роботі та видавничій справі ОУН приділяла значну увагу. За підрахунками істориків у 1941 році було видано 55 назв книг і брошур, 1944 році – 45, 1950 році – 83.

За період 1941–1953 років з'явилося сотні різнопланових за тематикою листівок ОУН. Зокрема у 1941 році – 69, 1944 році – 94, 1950 році – 53. Повстанські друкарні становили небезпеку для тоталітарного режиму, адже поширювали заборонену інформацію, правду, яка спонукала виступати проти радянської дійсності.

Тому для карально-репресивних органів у боротьбі з повстанцями головним пріоритетом ставала ліквідація друкарень, які ширили вільну думку. Українське слово було більш небезпечніше за зброю".

Ідея такої виставки була у пана Богдана давно, і вдалося її зреалізувати перед Днем захисника України. "Якщо історію 50 років приховували, то задля справедливості, напевно, потрібно дати 50 років на її об'єктивне вивчення! - вважає Богдан Зек. - Тому своєю роботою, сподіваюсь, ми долучимось до цього процесу. Ось це є головний мотиватор усього, напевне – відкривати невідоме і говорити про те, що не було сказано".

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».