Археологи розкрили секрет поховання "шестиголового вождя"

Археологи використали ДНК-аналіз, щоб розкрити секрети багатовікового поховання так званого "шестиголового вождя"

Про це повідомляє BBC.

 

У могилі в Портмахомаку в Північно-Шотландському нагір'ї похований чоловік, який зазнав смертельного поранення мечем у череп.

Його поховали разом із чотирма черепами, а згодом його могилу знову відкрили, щоб поховати другого чоловіка. Ще одного чоловіка поховали у сусідній могилі.

Аналіз свідчить про те, що деякі кістки належать представникам різних поколінь однієї родини.

Усі вони датуються кінцем XIII - початком XV століття, за винятком одного з чотирьох черепів, який датується VIII-X століттям і, ймовірно, належав ченцю-пікту.

Поховання шестиголового вождя було серед низки могил, розкопаних археологами на місці середньовічної церкви Святого Колмана в Портмахомаку на півострові Тарбат-Несс.

Поховання утворилися внаслідок воєн між конкурентними кланами.

 

Починаючи з розкопок 1997-го року, археологи з Йоркського університету та FAS Heritage намагалися пролити світло на походження цих решток.

Новий ДНК-аналіз та ізотопний аналіз "шестиголового вождя" провели за підтримки Департаменту історії та довкілля Шотландії.

Двоє чоловіків у могилі мали родинні зв'язки, і археологи вважають, що вони могли бути двоюрідними родичами.

Чотири "зайвих" черепи - жіночий та три чоловічі, причому один із цих чоловіків, як вважають, був монахом, череп якого могли вважати "цінною реліквією" і взяти з монастирського цвинтаря неподалік.

Два інших черепи належали батькові та сину, які, своєю чергою, були дідусем і батьком другого чоловіка, похованого в могилі разом із першим. Жінка була матір'ю цього другого чоловіка.

Третього чоловіка, похованого поруч, вважають сином другого чоловіка.

Докторка Ліза Браун з Департаменту історії та довкілля Шотландії каже, що аналіз допоміг встановити родинні стосунки між людьми, похованими разом в одній могилі.

"Ці методи були недоступні, коли вперше проводили розкопки", - додала вона.

"В СССР инвалидов нет!..". Як люди з інвалідністю відстоювали свої права в СРСР

Сприйняття інвалідності було різним в кожний історичний період. Радянська парадигма визначала інвалідність як патологію або дефект, який необхідно було виправити. У період правління Леоніда Брежнєва характерним було створення мережі спеціалізованих закладів – будинків-інтернатів та функціонування лікарняно-трудових експертних комісій. Ці структури як раз-таки й мали повернути людину з інвалідністю до «нормального» життя через відновлення спроможності до праці.

Карабах 1988 – 2020: як не заплутатися у районах та назвах населених пунктів

Осіння війна 2020 року привернула увагу всього світу до Нагірного Карабаху. Вірмено-азербайджанський конфлікт там триває вже три десятиліття.Однак остання ескалація кардинально змінила контури лінії зіткнення, призвела до істотних політичних наслідків. Ми мали нагоду спостерігати азербайджанський наступ у режимі реального часу. Протягом короткого часу оглядачі опанували назви населених пунктів та районів, ознайомилися із ландшафтом і транспортною інфраструктурою регіону.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.