На Житомирщині знайшли гільзу з листівками та газетою УПА

У Радомишльському районі Житомирщини на колишньому хуторі знайшли снарядну гільзу, всередині якої виявили газету та листівки УПА

Про це кореспондентові Укрінформу розповів в.о. директора Радомишльського народного краєзнавчого музею, керівник історико-культурного простору "Повстанський хутір" Сергій Галицький.

 

"Знахідку виявили на території колишнього хутора Соболів, де після війни діяв потужний осередок ОУН. Це у лісі неподалік урочища "Криниченька". Житель Радомишля, так званий "чорний" археолог, знайшов гільзу італійського снаряду, закриту дерев'яною пробкою. Він її відкрив, а там були газета "Зов крови" за 1947 рік, листівка "Українська молодь!" і буклетик "За що бореться Українська повстанча армія (УПА)?", - зазначив Галицький.

За його словами, чоловік, який натрапив на артефакти, не хоче віддавати їх до музею, бо сподівається на цьому заробити.

Вдалося лише зробити фотографії знахідки, які наразі експонуються на Повстанському хуторі.

"Для нас знахідка цінна ще й тим, бо це є черговим прямим свідченням, що повстанський рух був поширеним на Радомишльщині", - додав Галицький.

Історико-культурний простір "Повстанський хутір" розташований поблизу села Ставки Радомишльського району.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».