Інститут нацпам'яті створив ресурс про місця поховань українських емігрантів

Фахівці Українського інституту національної пам'яті створили геоінформаційну систему “Віртуальний некрополь української еміграції”, яка призначена для збору та поширення інформації про поховання української еліти за кордоном.

Презентація відбулася під час пресконференції в Укрінформі.

 

"Український інститут національної пам'яті поставив собі на меті створити інтерактивний продукт, себто не якусь сталу енциклопедію, не якийсь офіційний документ, а власне продукт, за допомогою якого і Україна, як держава, і організації закордонних українців зможуть ефективно здійснювати взаємодію і роботу з пошуку, обліку і збереження поховань українців за кордоном.

Насамперед ми поставили на меті створити геоінформаційну систему, себто пов'язати два важливих елементи: карту і базу даних для того, щоб можна було просто і швидко візуалізувати і вивести на екран потрібну інформацію про українців, які здебільшого у ХХ столітті за різних обставин були змушені залишити територію України і опинилися поза її межами ", - сказав під час презентації координатор проєкту, начальник відділу обліку та збереження місць пам'яті УІНП Павло Подобєд.

Він зазначив, що ця інформація потрібна не лише для розуміння того, скільки є поховань тих чи інших людей, а й для того, щоб можна було легко цю інформацію структурувати, відсортувати і вивести на екран.

За його словами, відвідувачі сайту зможуть швидко та безкоштовно відшукати інформацію про могилу певної особи за ім'ям та прізвищем, за датою чи місцем народження або смерті.

Подобєд додав, що станом на сьогодні до бази внесено 2 641 поховання на території 284 кладовищ.

Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович зазначив, що до завдань УІНП входить здійснення комплексу заходів з увічнення пам'яті українських героїв, історичних постатей, які в різний час боролися за Україну, захищали її суверенітет і незалежність. За його словами, цей проєкт є популяризацією історії і видатних особистостей.

"Ми популяризуємо особистостей, розповідаємо про них і створюємо систему, яка дозволяє побачити, хто з них де знаходиться, і навіть долучитися до догляду за могилами цих людей. Тобто це жива пам'ять, і інструмент живої пам'яті ", - сказав він.

На онлайн-ресурс можна перейти за посиланням.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.