Штати депортували до Німеччини 95-річного ексохоронця нацистського табору

Зі США до Німеччини було депортовано 95-річного колишнього охоронця нацистського табору Фрідріха Карла Бергера.

Про це пише NBC News із посиланням на заяву Мін'юсту США.

 

Зазначається, що дозвіл на депортацію американський суд видав ще у лютому минулого року. Суддя постановив, що Бергер сприяв "підтримуваному нацистами переслідуванню" під час роботи охоронцем концентраційного табору Ноєнгамме.

"Під час слідства Бергер визнав що охороняв в'язнів, не допускаючи їх втечі, не просив про переведення із концентраційного табору та досі отримував пенсію від Німеччини за службу під час війни", - йдеться у матеріалі.

За словами в.о. Генерального прокурора США Монті Вілкінсона, Бергера було депортовано, оскільки США "не є безпечною гаванню для тих, хто брав участь у злочинах нацистів".

Водночас сам Бергер в інтерв'ю The Washington Post минулого року заявив, що до служби у концентраційному таборі у віці 19 років його примусили. За його словами, відтоді він успішно збудував життя у США. "Після 75 років це сміховинно. Я не можу повірити. Не розумію, як подібне могло трапитися у такій країні. Ви примушуєте мене покинути дім", - розповів він.



Ноєнгамме — найбільший концентраційний табір на північному заході Німеччини в однойменному районі Гамбурга, що функціонував з 1938 до 1945 року. Табір вирізнявся всім, що в ньому не було масових убивств в'язнів. То була скоріше трудова колонія, ніж засіб масового знищення, як Аушвіц чи Бухенвальд.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.