Комітет Ради підтримав пропозицію щодо недопущення росіян до будівництва меморіалу у Бабиному Яру

Комітет гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради підтримав державний проєкт постанови щодо меморіалу "Бабиного Яру", який визнає неприпустимою участь у реалізації заходів громадян і організацій держави-агресора

Про це повідомляє Еспресо з посиланням на нардепа "ЄС" Володимира В'ятровича у Facebook.

"Комітет гуманітарної та інформаційної політики ВР підтримав знаковий проєкт постанови "Про додаткові заходи з ушанування пам'яті жертв трагедії Бабиного Яру та Голокосту" (№5290), який внесли я і ще 30 депутатів з різних фракцій", - повідомив він.

"За" проголосували 6 членів комітету, 4 утримались.

 

"Незважаючи на те, що після цього голосування здійнявся скандал і "слуги народу" спробували переграти це рішення, для скасування власного рішення їм забракло одного голосу. Постанова, підтримана сьогодні профільним комітетом, визнає неприпустимою участь у реалізації заходів із вшанування Бабиного Яру громадян і організацій держави-агресора", - наголосив В'ятрович.

Документ доручає уряду затвердити державний проєкт Концепції розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру, розроблений в Інституті історії України.

Також уряд має:

- внести до парламенту проєкт державної цільової програми, спрямованої на забезпечення комплексного розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру;

- вжити невідкладних заходів для розширення меж охоронних зон заповідника "Бабин Яр", внесення об'єктів, пов'язаних із вшануванням жертв злочинів націонал-соціалістичного (нацистського) та комуністичного тоталітарних режимів, які відбувалися на території Бабиного Яру та навколо нього у роки Другої світової війни до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.