АНОНС: лекція "Зберегти життя і громаду: волинські чехи в роки Другої Світової"

На Волині впродовж віків по сусідству проживали представники різних етнічних груп: українці, поляки, євреї, німці… і також чехи. Історія та історії чехів Волині губляться на тлі історій українських, єврейських, польських. Й напозір питань тут більше, аніж відповідей

 
  • Хто вони - волинські чехи - і як опинилися на цих теренах?
  • Чому волинські реемігранти називають добу між двома війнами "роками prosperity"?
  • Як торкнулася громади чехів асиміляційна політика урядів Польщі?
  • Як початок Другої світової війни вплинув на чеську екзистенцію на Волині?
  • А чи волинські чехи брали участь у Русі опору?
  • Як вижити чеху в жорсткому протистоянні окупаційного періоду і "чия правда"?
  • Чому органи безпеки Чехословаччини (StB) вважали волинських чехів небезпечними?

Спробуємо освітити хоча б деякі сліпі плями із чеської історії Волині разом із докторкою історичних наук Світланою Шульгою.

Світлана Шульга вже понад два десятиліття досліджує долі волинських чехів, вписуючи родинні історії у складні (гео)політичні та етносоціокультурні трансформації другої половини ХІХ – середини ХХ ст.

Лекція відбудеться наживо, 13 травня о 17:00.

Місце проведення – місто Рівне, готель "Оптіма", вул. Словацького, 9.

Усіх охочих організатори просять реєструватися.

Лекція проводиться в рамках реалізації проєкту "Стежками пам'яті". Проєкт покликаний виховати критичний підхід до подій Другої світової війни на Волині шляхом впровадження інклюзивної моделі колективної пам'яті серед місцевих мешканців, спільноти освітян, громадських активістів та лідерів суспільної думки, котрі проживають на території регіону.

Проєкт "Стежками пам'яті" реалізується ГО "Мнемоніка" в партнерстві з ГО "Інша Освіта" та інститутом "Centropa" за дружньої фінансової підтримки фонду EVZ.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.