У Центральному державному історичному архіві України, м.Київ новий директор

Вчора Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов представив колективу нового директора Центрального державного історичного архіву України, м.Київ Олега Бабенка.

Про це повідомляє Державна архівна служба України.

 

У своїй промові Анатолій Хромов наголосив на пріоритетних напрямках розвитку архівної справи та нагадав, що архіви мають бути людиноцентричними, а також закликав колектив до плідної роботи.

Олег Бабенко, подякував Керівництву за довіру, поділився з присутніми своїм досвідом роботи та поінформував, що одним з головних завдань у своїй роботі вбачає розбудувати модерне інформаційне суспільство.

Олега Бабенка призначено за результатами конкурсу на посаду директора Центрального державного історичного архіву України м.Київ наказом Укрдержархіву №154-ос від 2 червня 2021 року.


Довідково. Олег Бабенко має три вищі освіти: у 1993 році закінчив філологічний факультет Центральноукраїнського державного педагогічного інституту імені В. К. Винниченка за напрямом "Українська мова і література", у 2005 році закінчив Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за напрямом "Державне управління" та у 2017 році закінчив Центральноукраїнський національний технічний університет за напрямом "Інформаційна, бібліотечна та архівна справа".

До призначення на цю посаду працював заступником директора Центрального державного архіву зарубіжної україніки. А до того, був директором Державного архіву Кіровоградської області, радником голови Кіровоградської облдержадміністрації та заступником начальника управління культури і туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.