Триває збір коштів для учасників боротьби за незалежність

"Давайте не забувати, що серед борців за незалежність є ті, хто досі живе і - на жаль для них і на ганьбу для нас - у злиднях. ... Давайте покажемо, що шануємо їх не лише до глибини своїх сердець, але й до глибини своїх гаманців"

Кілька місяців тому Харківська правозахисна група та Благодійний фонд "Людина і право" відкрили благодійну програму допомоги політв'язням радянських часів. Запущено збір коштів для учасників боротьби за незалежність.

Цю ініціативу підтримав Володимир В'ятрович"Завтра будемо відзначати 30 річницю відновлення незалежності. Будемо згадувати людей, завдяки кому вона стала можливою в 1991.

Давайте не забувати, що серед них є ті, хто досі живе і - на жаль для них і на ганьбу для нас - у злиднях. ... Давайте покажемо, що шануємо їх не лише до глибини своїх сердець, але й до глибини своїх гаманців".

Станом на середину червня було зібрано близько 40 тисяч гривень.

 
Дисидент Микола Матусевич. Нещодавно Васильківська міська рада відмовила йому у наданні одноразової матеріальної допомоги, але після хвилі обурення громадянського суспільства таки виплатила 5000 грн

Ви можете теж підтримати колишніх політв'язнів, які потребують допомоги, перерахувавши кошти на спеціальний картковий рахунок БФ "Людина і право" у ПриватБанку: 5169330523283171

Благодійний фонд не бере жодної копійки на адміністрування цього проекту. Всі зібрані кошти будуть спрямовані безпосередньо за призначенням.

Спостережна рада – Орина Сокульська, Ігор Козловський та Микола Горбаль.





Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.