IN MEMORIAM: помер художник Олександр Ройтбурд

На 60-му році життя помер український художник, очільник Одеського художнього музею Олександр Ройтбурд

Про це повідомив сайт Бабель.

 

Він народився народився у 1961 році в Одесі, закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту. 

Перші уроки малювання Ройтбурду давав одеський художник Олег Соколов (1919-1990), викладачем в інституті був останній з "бойчукістів" Микола Павлюк (1901-1980).

Олександр Ройтбурд є одним із основних художників "української нової хвилі". 

Твори художника знаходяться Державній Третьяковській галереї у Москві, Державному Російському музеї у Петербурзі, музеї сучасного мистецтва МоМА у Нью-Йорку, DUMA (художньому музеї університету Дьюк в Дерхемі (США), Одеському художньому музеї, PinchukArtCentre в Києві та приватних колекціях. 

У 2009-у році картина Ройтбурда з серії "Прощавай, Караваджо!" була куплена на лондонському аукціоні Phillips de Pury & Co за рекордну на той час для українського живопису суму – $97 тис.

Олександр Ройтбурд є співзасновником асоціації "Нове мистецтво". З 1993 по 1999 працював арт-директором, а з 1999 по 2001 — президентом цієї асоціації. 1997 - 1999 роках був головою правління Центру сучасного мистецтва Сороса в Одесі, у 2001 - 2002 роках - регіональним координатором фестивалю "Культурні герої", в 2002 році став директором Галереї Гельмана в Києві. 

Учасник понад 100 виставок і мистецьких проєктів.

Наприкінці 2017 року Ройтбурд виграв конкурс на посаду директора Одеського художнього музею. Попри спротив депутатів облради, які не проголосували за його кандидатуру, 19 березня 2018 голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов підписав із ним контракт на 5 років.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.