АНОНС: вулична виставка «Княгиня Свята Людмила» у Києві

До 1100-ліття смерті Святої Людмили, першої чеської правительки та першої чеської християнки, 14 вересня 2021 року о 15:00 на території Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря (вул. Трьохсвятительська, 8, м. Київ) відкриється вулична виставка «Княгиня Свята Людмила»

Княгиня Людмила належить до ключових особистостей чеської історії. Вона – перша чеська свята, що прийняла хрещення разом з чоловіком Борджівоєм І, ймовірно, ще у 871 році. Бабуся та регентка св. Вацлава І, саме вона забезпечила майбутньому князю і покровителю Чехії християнське виховання – за що і була підступно вбита невісткою-язичницею у 921 році у Тетіні. Приблизно в 1100 році останки княгині перенесли в Собор святого Георгія в Празі, а потому канонізували. Досі вона вважається святою покровителькою Чехії, чию пам'ять вшановують православна та католицька церкви.

 

Життя св. Людмили мало відрізняється від життя мешканців українських земель у ІХ та Х століттях, та створює для нас образ культурного й суспільного побуту з часів раннього Середньовіччя і дотепер. Говорити про св. Людмилу – це водночас говорити про перебіг чеської історії крізь століття.

Виставка триватиме з 14 вересня до 5 жовтня 2021 року.  

Організатори проєкту: Посольство Чеської Республіки в Україні та Чеський центр у Києві.

Партнери виставки: Середньоче́ський край, Спілка Святої Людмили 1100 років, Міністерство закордонних справ Чеської Республіки, Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир міста Києва, Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції гідності.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.