Французькому альпіністу віддадуть половину скарбу, який він знайшов вісім років тому

Альпініст, який вісім років тому знайшов на Монблані коробку зі смарагдами, сапфірами та рубінами, тепер отримав половину цих коштовностей.

Альпініст, чиє ім'я не розголошують, знайшов металеву коробку на льодовику на горі Монблан у 2013 році. На пакетиках з коштовностями можна було прочитати напис "зроблено в Індії", тому французька влада припускала, що вони належать комусь з пасажирів індійського лайнера, що розбився на Монблані більше півстоліття тому.

Про це пише ВВС.

Альпініст-щасливчик чесно, як того і вимагають французькі закони, відніс свою знахідку в поліцію і досі чекав, чи не знайдуться родичі власника коштовностей.

Але вони не знайшлись, і тепер, через вісім років, влада комуни Шамоні, де розташований Монблан, згідно з законом поділили з альпіністом коштовності наполовину. Кожна половина коштує близько 150 тисяч євро.

Мер Шамоні Ерік Фурньє, розказавши про це агентству Франс-пресс, ще раз похвалив альпініста за законослухняність.

На Монблані минулого століття розбились два індійські лайнери. У катастрофі в 1950 році загинули 48 людей, а в 1966 році - ще 117.

Французька влада припускає, що коштовності перевозив із собою пасажир другого лайнера, який летів із Бомбея (нині Мумбаї) в Нью-Йорк.

Після тих двох катастроф альпіністи багато років час від часу знаходили на Монблані людські рештки та предмети з багажу.

У 2012 році на схилах гори був знайдений мішок із дипломатичною поштою з Індії. У ньому були газети 1966 року, календарі та приватний лист.

У авіакатастрофі 1966 року загинув у тому числі батько індійської ядерної програми Хомі Джехангір Баба.

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.