В українському Нью-Йорку згорів старовинний млин Діка з менонітської спадщини

В Бахмутському районі у Нью-Йорку окупанти спалили пам’ятку культурної спадщини — старий млин Пітера Діка, який побудували там на початку 20 століття німці-меноніти

Про пожежу, яка пошкодила історично-архітектурну пам'ятку, розповіла місцева громадська діячка Надія Гордіюк. 

 

"Вчора (8 травня, — ред.), у День пам'яті та примирення, коли весь світ вшановував пам'ять жертв нацизму, рашисти запальними снарядами гатили по історичній частині унікального європейського селища Нью-Йорк. Горіла та частина, де розташовані пам'ятки архітектури, які збереглися й у роки Другої світової війни.

Найстрашніше, мене душать сльози, — палав млин Пітера Діка. Чорний дим стояв над усім селищем. Це один з шести млинів, які несли промислову славу Нью-Йорка. Він один вистояв — революції, війни та гітлерівський нацизм", — розповіла активістка.

Відео пожежі млина Пітера Діка у Нью-Йорку оприлюднив у соцмережі місцевий краєзнавець Etnografo Donetz.

Цей млин  —  пам'ятка промислової архітектури початку ХХ століття у Нью-Йорку Бахмутського району Донецької області. Нью-Йорк — це колишня колонія німців-менонітів, яку заснували у 1889 році представники з хортицьких німців. 

Німецькі колоністи створили у селищі інфраструктуру: побудували цегляні та черепичні заводи, завод з виготовлення сільгоспмашин та знаряддя,  а також парові млини. Цей 4-поверховий паровий млин Пітер Дік звів у 1903 році, млин був одним з найбільших у Нью-Йорку. Звідси постачали борошно у великій кількості по всіх околицях

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.