Студенти та викладачі консерваторії підтримують перейменування закладу

Більшість студентів та частина викладачів підтримують думку про необхідність вилучити з назви консерваторії ім'я російського композитора Чайковського

16 червня на робочому засіданні Вченої ради НМАУ ім. П. І. Чайковського одностайно ухвалили рішення зберегти у назві навчального закладу присвяту російському композитору Чайковському.

Частина колективу Національної музичної академії імені П.І. Чайковського виступила за перейменування закладу. До цього публічно закликали, зокрема, професори Олена Корчова та Юрій Чекан, а також студенти та випускники академії.

Викладачка Олена Корчова написала: "Якщо є реальні причини збереження імені П. І. Чайковського в назві Академії (юридичні, практичні, фінансові), їх варто озвучити. Пояснити таким "маніпуляторам", як я, що справа не в українській сутності композитора, а в китайських грошах, включно з нашими зарплатами."

Доктор мистецтвознавства Юрій Чекан написав:

"Я вважаю, що така номінація (Чайковський – український композитор) є ознакою постколоніального мислення.

Що свідчить про українськість Чайковського? Національність його прадіда? Але інший його прадід був французом, а прабабуся - австрійкою. Можливо, Чайковський французький чи австрійський композитор? Ще один поширений аргумент – використання українських мелодій, наприклад, у третій частині Першого фортепіанного концерту або у фіналі Другої симфонії.

Так, він використовував ці мелодії. І що? У своїх композиціях Бетховен також використовував українські мелодії, але ніхто не вважає його українським композитором. Третім поширеним доказом є те, що Чайковський бував в Україні багато разів і створив тут багато своїх творів. Місцем проживання культурна приналежність композитора не визначається. Чайковський ніколи не вважав себе українцем. Він був типовим російським композитором, як Мусоргський чи Бородін. Його стиль суттєво відрізняється від стилю Мусоргського, але заснований на тих же принципах - демократизму і народності - як і в інших композиторів романтичної епохи".

Студентське Наукове Товариство НМАУ ім. П. І. Чайковського провело опитування студентства закладу:

 

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.