У Рівному започаткували проєкт з оцифрування музейних колекцій

У Рівненському обласному краєзнавчому музеї розпочали масштабне оцифрування своїх колекцій

Про це повідомляє Укрінформ.

 

"Отримали грант Українського культурного фонду "Створення апаратно-програмного комплексу для обліку музейних предметів у електронній формі", який дозволив нам активніше застосовувати цифрові технології, зокрема, оцифрувати деякі із майже 140 тисяч музейних предметів різних колекцій.

До речі, серед них - Почаївське "Євангеліє або благовістя богодухновенних євангелістів" 1780 року, яке вважається найбільшим українським стародруком. Його висота понад пів метра, ширина – 34, а товщина – 9 см", - розповів директор музею Олександр Булига.

За словами музейника, відтепер цю та інші особливо цінні та оригінальні пам'ятки книгодрукарства можна "погортати" на сайті музею, де розмістили оцифровані давні видання.

"Стародруки, які оцифровуємо - з 1574 до 1830 років, переважно релігійного змісту: "Біблії", "Євангелія", "Октоїхи", "Анфологіони", "Служебники", "Тріоді". Всього ж колекція стародруків музею нараховує майже 200 книг. Серед них є просто унікальні видання з друкарень Острога, Дермані, Києва, Почаєва, Львова, Новгород-Сіверського", - додає завідувачка сектору впровадження цифрових технологій музею Ольга Морозова.

Нині у музейній оцифрованій колекції можна побачити перше друковане в Україні видання "Євангелія", Острозьку Біблію 1581 року - перший повний переклад Старого і Нового Заповітів, "Октоїх" 1604 року, надрукований у Дерманському монастирі.

Зараз рівненські музейники беруть участь у грантових проєктах для отримання необхідного обладнання. Так, вже укладено угоду з Museum Berlin-Karlshorst про допомогу в оцифруванні музейної колекції та облікової документації.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.