Спецпроект

Німеччина визнала Голодомор геноцидом українського народу

Німецький Бундестаг 30 листопада проголосував за резолюцію, яка визнає Голодомор геноцидом українського народу

Про це повідомляє "Європейська правда".

 

Депутати від Соціал-демократичної партії, Зелених, Вільної демократичної партії, а також опозиційного Християнсько-демократичного союзу підготували позапартійну резолюцію, в якій висловлюються за визнання Голодомору геноцидом

"Від голоду та репресій постраждала вся Україна, а не лише її зерновиробничі регіони. З сьогоднішньої точки зору, історико-політична класифікація як геноцид очевидна. Німецький Бундестаг поділяє таку класифікацію", - йдеться у документі.

Документ наголошує, що примусовий голод також був спрямований на "політичне придушення української національної свідомості". Масові смерті від голоду не були наслідком неврожаю, а є відповідальністю політичного керівництва Радянського Союзу на чолі з Йосипом Сталіним. "Таким чином, Голодомор є злочином проти людства", - заявляють парламентарі.

"Голодомор припав на час наймасовіших злочинів проти людства на європейському континенті, жорстокість яких була немислимою до того часу. До них належать Голокост європейських євреїв в його історичній унікальності, воєнні злочини Вермахту і сплановане вбивство мільйонів невинних цивільних осіб в рамках расистської німецької війни на винищення на Сході, за які Німеччина несе історичну відповідальність", – йдеться у резолюції.

Депутати закликають федеральний уряд пам'ятати про жертв Голодомору та сприяти його міжнародному розголосу - наприклад, через освітні пропозиції. Уряд також має протидіяти "будь-яким спробам запуску односторонніх російських історичних наративів".

У Бундестазі під час голосування були присутні посол України в Німеччині Олексій Макеєв та колишній посол, а нині заступник глави МЗС Андрій Мельник.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.