В Англії розкопали озерне поселення середньокам'яної доби

Британські археологи розкопали на північному сході Англії поселення мисливців-збирачів, які населяли територію близько 10,5 тисяч років тому

Про відкриття повідомляє Манчестерський університет на своєму сайті. 

У середньокам'яну добу на території Британії не використовували кераміку чи метал, натомість поширенішим матеріалом були кістки тварин і деревина. Вони погано зберігаються, від чого нова знахідка археологів Університету Честера та Манчестерського університету є ще більш цінною.

Проводячи розкопки у Північному Йоркширі, вчені натрапили на невелике поселення мисливців-збирачів, що існувало там приблизно 10,5 тисяч років тому, якраз після закінчення останнього льодовикового періоду (він закінчився приблизно 11 тисяч років тому). Поселення було розташоване на березі острова в озері, яке з роками заповнювалося осадом і зрештою заховало сліди людей.

Серед численних знахідок були кістки тварин, яких люди вполювали, а також інструменти з кісток, рогів та каменю. Вчені встановили на основі артефактів, що древні люди полювали на таких великих тварин як лосі та олені, але водночас і на менших бобрів та водних птахів.

Після того, як туші тварин обробили, частини їхнього тіла навмисне ховали в болотах на острові. Частина зброї з кісток і рогів мала декорації і її розібрали на частини, перш ніж залишити на березі острова. На думку науковців, це вказує на існування у древніх людей правил щодо утилізації останків та предметів убивства тварин.

Наступні дослідження допоможуть з'ясувати більше про життя цих людей, але вже зараз зрозуміло, що вони не страждали від голоду та не перебували у постійному русі задля пошуків їжі, як це можна було б очікувати після суворого льодовикового періоду. 

 

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.