Парламент Франції визнав Голодомор геноцидом українського народу

Національна асамблея Франції, яка є нижньою палатою французького парламенту, у вівторок більшістю у 168 голосів ухвалила резолюцію, в якій визнає Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу

Як підкреслюється в резолюції, Голодомор був штучно викликаним голодом, який вирізнявся своїми масштабами в порівнянні з іншими регіонами Радянського Союзу, і "забрав життя близько чотирьох мільйонів українців, переважно селян".

"Ця резолюція спрямована на визнання владою Франції цього примусового голоду українського населення геноцидом, а також на засудження скоєних дій, що характеризувалися винищенням та масовими порушеннями прав і свобод людини", – зазначається в документі.

Резолюцію, ініційовану групою депутатів на чолі з Анн Женете з президентської партії "Відродження", підтримали 168 членів Національної асамблеї Франції проти двох.

"Визнання парламентом Франції Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу важливе та знакове. Вдячні за сильний внесок Франції у викриття злочинів тоталітарної Росії – минулих і сьогоднішніх. У встановлення правди й справедливості, а отже, й відповідальності. Дякуємо, Франціє" - написав президент України Володимир Зеленський у мікроблозі Twitter.

Загалом Голодомор геноцидом українського народу вже визнали парламенти понад двох десятків країн світу, зокрема і в Європі.

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.