Створено Центр історіографії та теорії мистецтва

Місією Центру є ініціювання, здійснення, підтримка і промоція досліджень історіографії та теорії мистецтва

Про це йдеться на Facebook-сторінці Центру історіографії та теорії мистецтв.

Засновниками Центру є історики Стефанія Демчук та Ілля Левченко. Наразі Центр історіографії та теорії мистецтв перебуває в процесі оформлення ГО.

Центр історіографії та теорії мистецтв:

− сприяє дослідженням історіографії та теорії мистецтва, провадженню результатів цих досліджень у наукові та освітні процеси в Україні та за кордоном;

− посилює співпрацю між окремими дослідниками, інституціями та видавцями в України та за її межами;

− організовує конференції, воркшопи, семінари, публічні лекції, презентації та інші заходи, що сприятимуть дослідженню та промоції історіографії та теорії мистецтва в Україні;

− супроводжує у публікації наукових, методичних та науково-популярних робіт релевантної тематики;

− займається перекладами та публікацією українською мовою впливових у фаховому середовищі текстів із теорії та історії мистецтв;

− популяризує знання щодо української історіографії та теорії мистецтв.

Як можна долучитися до роботи Центру чи дізнатися про нього більше?

Пропозиції щодо співпраці: Стефанія Демчук stephanierom07@gmail.com

Комунікації: Ілля Левченко levchenko@knu.ua  

 

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.