У жовківську церкву ЮНЕСКО повернули відреставрований іконостас

Церква Святої Трійці в місті Жовква належить до восьми дерев’яних храмів України, які входять до спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомив генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Б. ВозницькогоТарас Возняк.

"Не дивлячись ні на що Львівська національна галерея вперто продовжує повертати українському народу його національну спадщину. Цього дощового дня ми завершили монтувати фантастичний величезний іконостас Церкви Святої Трійці у нашому заповіднику в Жовкві", - написав Тарас Возняк.

У церкві Святої Трійці в місті Жовква, що належить до восьми дерев'яних храмів України, які входять до спадщини ЮНЕСКО, змонтували відреставрований іконостас. Реставрація храму XVIII ст., яка тривала понад чотири роки, практично завершена.

Реставрація храму Святої Трійці розпочалась у 2019 році. Під час ремонту підлоги майстри натрапили на порожню крипту. Роботи планували закінчити за рік, але через брак фінансування їх призупинили. 

П'ятиярусний іконостас, який виконали майстри Жовківської школи іконопису і різьби, зокрема Іван Руткович та Василь Петранович, відновлювали у Національному науково-дослідному реставраційному центрі. Після відновлення 50 ікон експонувалися у львівському музеї Пінзеля.

Дерев'яну церкву Святої Трійці збудували у Жовкві 1720 році на місці згореної попередниці. Вона належить до галицького типу архітектури. На її спорудження частину коштів дав королевич Якуб Собеський. Муровану ризницю добудували у XIX ст. Вікно туди перенесли з розібраної вежі Жовківського замку. Іконостас, що містить близько 50 ікон, виконаний в стилістиці українського бароко. Рами мають різьбу Ігнатія Стобенського, ікони писали майстри школи Рутковича.

У радянські часи церква стояла закрита, зараз у ній моляться вірні УГКЦ. У 2013 році вісім дерев'яних церков з України (серед них жовківська) та вісім з Польщі, що теж є спадщиною українців, внесли до переліку спадщини ЮНЕСКО. Церква є пам'яткою національного значення, входить до історико-архітектурного заповідника, після ліквідації його адміністрації нею опікується Львівська галерея мистецтв.

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.