Директором Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» призначили Олексія Макухіна

Максим Рабінович, який перебував на цій посаді з лютого 2022 року, залишається радником Голови Наглядової ради Натана Щаранського.

Про це повідомили у Меморіальному центрі Голокосту "Бабин Яр".

Макухін продовжить реалізацію існуючих проєктів Центру, зокрема дослідження історії Голокосту та ініціатив, які "Бабин Яр" запустив після початку повномасштабного вторгнення. Серед них – документування злочинів російських окупантів проти українських цивільних, створення онлайн-мартирологу "Закриті очі", а також оцифрування архівних документів у прикордонних регіонах України, які регулярно зазнають обстрілів.

"Гадаю, що планувати яким саме має бути Меморіальний центр "Бабин Яр" після перемоги України у війні. Однак вже зараз це серйозна інституція з великою кількістю важливих проєктів, які я вважаю необхідними зберегти для подальшого розвитку", – прокоментував Макухін.

Зазначимо, що до повномасштабного вторгнення Макухін обіймав пост виконавчого директора Меморіального центру Голокосту. Він займався організацією міжнародних заходів та керував створенням об'єктів, які знаходяться на території Бабиного Яру.

Благодійний фонд "Меморіал Голокосту "Бабин Яр" – це неурядова благодійна організація, покликана вшанувати пам'ять жертв трагедії Бабиного Яру і сприяти гуманізації людства шляхом збереження і вивчення історії Голокосту.

 

Теми

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.