Українське посольство завітало на «урочисте відкриття» виставки у Білорусі

Українські дипломати відвідали урочисте відкриття виставки автентичних українських рушників і народного одягу у Білорусі.

Про це інформує Посольство України в Республіці Білорусь.

16 червня дипломати відвідали територію Білоруського державного музею архітектури та завітали на виставку майстрині народної творчості Галини Безбородко, яка народилася в Україні, але проживає у Білорусі. 

"На виставці, яку відвідали дипломати посольства України в Білорусі, представлені рушники з різних регіонів України, народний жіночий одяг, вишивані сорочки. Присутні мали можливість послухати розповідь співробітників музею, які познайомили відвідувачів виставки з історією представлених експонатів", – йдеться у повідомленні.

Проте така ініціатива українського посольства викликало обурення у соцмережіах, адже з території Білорусі неодноразово здійснювалися обстріли України, а білоруський режим відтримує військову агресію Росії проти України.

"Тобто Ви дійсно не розумієте що коли в Україні війна і коли Білорусь на державному рівні підтримує нашого ворога Ви йдете на цю виставку і ще й продаєте це як власні культурні здобутки? Серйозно? І от цікаво, чия це була ідея? А приїдьте в Харків, Херсон чи Одесу! Підтримайте культурну спадщину там! А ще краще в Олешки! Соромно що Ви там нібито представляєте Україну!", - написала етнологиня Оксана Косміна.

 Посольство ніяк не прокоментувало обурення українців.

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.