У Києво-Печерській лаврі оцифрують 15 тисяч об’єктів за допомогою обладнання зі США

У Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» планують оцифрувати до 12 000 культурних об’єктів та 2500 документів з фондів заповідника за допомоги обладнання, переданого американською компанією «Digital Transitions».

Про це йшлося під час брифінгу за участі представників компанії "Digital Transitions" та адміністрації НЗ "Києво-Печерська лавра", повідомляє кореспондент Укрінформу.

"З війною зросли загрози для культурної спадщини. Тож постала необхідність зберігати своє культурне надбання для того, щоб надалі популяризувати українську культуру в Європі та світі. І завдяки допомозі партнерів, ми зможемо реалізувати цілі по збереженню надбання", - зазначила заступниця міністра культури та інформаційної політики Анастасія Бондар.

Водночас партнер і співзасновник Digital Transitions Пітер Сігель розповів, що свою програму з допомоги в цифровізації компанія запустила в Україні взимку 2022 року. За його словами, основним завдання програми є збереження культурних об'єктів у таких установах, як заповідник шляхом передачі обладнання для оцифрування та забезпечення навчання для співробітників.

Він зауважив, що наприкінці 2022 року компанія та працівники Лаври відібрали 15 тис. об'єктів для оцифрування. Для них у позику на 6 місяців Digital Transitions передала повністю оснащену репрографічну систему з обладнанням для створення зображень з високою роздільною здатністю.

Кураторка проєкту й головна хранителька фондів НЗ "Києво-Печерська лавра" Ірина Мартинюк зазначила, що передусім оцифрують об'єкти 17-19 ст, зокрема, ікони, гравюри, дерев'яні рельєфні кліше, креслення, тематично пов'язані з Києвом та Лаврою.

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.