ЛНУ присвоїв звання почесного доктора колишньому працівнику ЦК КПРС та депутату від СДПУ(о)

29 червня, Вчена рада Львівського національного університету імені Івана Франка присвоїла звання «Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) Львівського національного університету імені Івана Франка» президентові Національної академії педагогічних наук України, академікові НАН України Василю Кременю.

Про це повідомили у пресслужбі ЛНУ імені Івана Франка.

У коментарях випускники Львівського університету обурились через цю новину:

"Памʼятаю, як в листопаді 2004-го ми штурмували МОН, вивели тодішнього міністра Кременя на вулицю і примусили публічно пообіцяти, що більше не буде репресій проти студентів. Я тримав мегафон, у який він озвучував заяву про це перед багатотисячним натовпом. Я відчував як він тремтів. Не знав тоді, що це майбутній почесний доктор мого рідного університету", − прокоментував історик Володимир В'ятрович.

Водночас у пресслужбі ЛНУ зазначили, що Члени Вченої ради одноголосно підтримали присвоєння звання "Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) Львівського національного університету імені Івана Франка" Василю Кременю.

Василь Кремень з 1979 по 1986 рік працював у ЦК Компартії України, а в 1986 1991 pp. – у ЦК КПРС, де займався питаннями розвитку освіти і науки. Також працював заступником директора Російської академії наук.

В Україні Василь Кремень працював в Адміністрації президента Леоніда Кучми. У 1998 році був обраний до Верховної Ради за списком партії СДПУ(о), до якої входить і Віктор Медведчук. А вже у 2000 році Василь Кремень відмовився від мандату у зв'язку із призначенням міністром освіти. У 2002 році знову балотувався до Верховної Ради від СДПУ(о), проте невдало.

Із 30 грудня 1999 до 3 лютого 2005 року був міністром освіти і науки України за президентства Леоніда Кучми. 

Під час роботи в міністерстві освіти Дмитра Табачника Василь Кремень очолював Національну академію педагогічних наук, де й працює донині. 

 

Теми

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.