IN MEMORIAM: на війні загинув історик, журналіст Дмитро Рибаков

Дмитро Рибаков був кандидатом історичних наук, писав тексти на історичні теми.

Про загибель воїна повідомив режисер та військовослужбовець Олег Сенцов у Facebook.

"Війна продовжується та забирає кращих серед нас. Діма "Репортер" дивував всіх, спочатку своїм кругозором, знанням, а потім відвагою та мужністю. Ти ніколи не знаєш, як поведе себе людина в бою: хтось скисне, а хтось буде битися як лев. Він бився як лев, та загинув як герой. Друже, спочивай з миром! Далі доведеться працювати без тебе...", - написав Олег Сенцов.

Дмитро Рибаков до війни працював редактором і медіаконстультантом у виданнях Chas.News, Forbes Україна, LB, Українська правда.

Також Дмитро Рибаков був кандидатом історичних наук, часто писав тексти на історичні теми. Для "Історичної правди" Дмитро написав статтю "Чому і як треба переписувати історію України".

Після початку повномасштабного вторгнення Дмитро Рибаков встав на захист України у складі 47 Окремої Механізованої Бригади ЗСУ. 

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.