У Львові створили Фонд тоталітарного читання

У мережі Львівської муніципальної бібліотеки створили Фонд тоталітарного читання. До нього ввійшли книги, видані до 1991 року, що мають ознаки цензури та купюр.

Про це повідомив Суспільному директор Львівської муніципальної бібліотеки Василь Кметь.

Фонд налічуватиме кілька тисяч книг, ця література вилучена з публічного вжитку. Її зберігатимуть у книгосховищах. І кожен охочий зможе цю літературу замовити та попрацювати з нею.

До фонду передали дитячу пропагандистську літературу: "казок про червоноармійців", видання шкільних серій, де, поряд з творами зі шкільної програми було вміщено пропагандистські тексти, а також сучасні видання — зокрема авторів, які підтримали пропаганду, або книжки, тексти чи ілюстрації яких містять пропагандистські елементи "русского міра". Також у сховищі зберігатимуться твори усіх авторів, які творили у радянський час та вважалися радянською класикою.

У фонді тоталітарного читання збережеться по примірнику кожної книги, аби задовольнити інтерес науковців, які досліджуватимуть культуру читання під час тоталітарного режиму.

"В мережі Львівської муніципальної бібліотеки відсоток російськомовної літератури вкладається у межі 15 відсотків. В перспективі така література може перейти до наукових бібліотек, де їх вивчатимуть фахівці", — говорить Василь Кметь.

З 1945 року у Львові створювалися спецфонди ("спецхрани"), куди передавалися вилучені книги, заборонені до публічного читання.

"Їх було дуже багато, вилучали за списками. Період з 1945 до 1950 років був найбільш репресивний. Наприклад, репресій зазнав вірш Володимира Сосюри "Любіть Україну". З "главліта" прийшло розпорядження вилучити всі примірники книг з продажу. А бібліотекам рекомендували вирізати або склеїти сторінки; а у змісті назву вірша треба було затерти", — розповідає науковець.

І такі чистки тривали до кінця 1970-х років. Хоча не всі книги доходили до сховища. Дуже часто їх просто спалювали.

 

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.