Оригінали прокламацій про визнання Голодомору штатами США передано у фонди Музею Голодомору

Оригінали п’яти документів-прокламацій про визнання американськими штатами Голодомору геноцидом українського народу, які були видані впродовж останнього місяця відтепер у колекції Національного музею Голодомору-геноциду.

Про це повідомили у Музеї Голодомору.

Під час відвідин Музеї Голодомору Данило Волинець передав подарунок від своєї дружини, Надзвичайного і Повноважного Посла України в США Оксани Маркарової. Це оригінали п'яти документів-прокламацій про визнання американськими штатами Голодомору геноцидом українського народу, які були видані впродовж останнього місяця. Прийняла документи головний зберігач Музею Марина Принь.

"Оригінали (!!) п'яти Прокламацій про визнання Голодомору, виданих губернаторами штатів Вашингтон, Мериленд та Юта, а також мерами міст Балтимор (штат Мериленд) та Кент (штат Вашингтон) - від сьогодні в колекції Національного музею Голодомору-геноциду. Це дипломатичні, мистецькі, архівні шедеври міжнародного значення. І почин великого проєкту та ідея авторства нашого колеги Святослава Вовкуна", - зазначила директорка Леся Гасиджак.
В. о. Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак подякувала родині Оксани Маркарової та Данила Волинця за цінні артефакти, які займуть достойне місце в колекції музею. Також від Музею було передано книжки про Голодомор для Посольства України в Сполучених Штатах.
 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.