АНОНС: Презентація монографії "Жіночі виміри минулого: уявлення, досвіди, репрезентації"

Презентація колективної монографії "Жіночі виміри минулого: уявлення, досвіди, репрезентації" відбудеться 13 грудня о 18:00 у zoom.

Про це інформує Центр міської історії.

Над книгою Центр міської історії працював спільно з Українською асоціацією дослідниць жіночої історії у партнерстві з Інститутом народознавства НАН України за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля бюро Київ — Україна.

Монографія присвячена висвітленню маловідомих аспектів історичного досвіду українського жіноцтва у контексті панівних суспільних уявлень, правових норм, соціальних інститутів та узвичаєних практик відповідної доби (від кінця XVII до початку ХХІ століття). Крізь призму літератури, епістолярію, фольклору, кіномистецтва та візуальної творчості простежено культурні (само)репрезентації жінок. Розглядаються успіхи й труднощі входження і самореалізації жінок у професійних середовищах та міському просторі початку ХХ століття.

Складні процеси згуртування й самоорганізації жіноцтва у взаємодії з владою, у діаспорі та в дисидентському русі показують неоднозначність жіночого активізму. Історичні виміри гендерно–обумовленого насильства висвітлено через аналіз судових справ, архівних документів та матеріалів усної історії. 

Монографія представляє різноманітні підходи до вивчення вузлових проблем жіночої історії, показує інформативний потенціал та обмеження різного типу історичних джерел, відкриває досі незнані сторінки жіночого минулого. 

Авторками та авторами монографії є Вікторія Іващенко, Мар'яна Байдак, Олена Галета, Оксана Кузьменко, Анастасія Канівець, Катерина Яковленко, Ігор Карпенко, Анастасія Боженко, Софія Роса-Лаврентій, Мейгіл Фaвлер, Олена Ганусин, Анастасія Мишуста, Марина Вороніна, Ольга Лабур, Ірина Савченко, Аліна Добошевська, Олексій Вінниченко, Ольга Посунько, Іванна Черчович, Дарія Маттінглі, Олена Кондратюк, Олеся Хромейчук.

У презентації книги візьмуть участь дослідниці Оксана Кісь (Українська асоціація дослідниць жіночої історі) та Алла Швець (Інститут Івана Франка НАН України). 

Модеруватиме зустріч Тамара Злобіна (Головна редакторка порталу "Гендер в деталях").

Для участі, будь ласка, зареєструйтесь.

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.