Село Новомосковське на Полтавщині змінить назву

Комітет Верховної Ради з питань організації державної влади підтримав перейменування низки населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики. Серед них село Новомосковське Кременчуцького району Полтавської області.

Про це повідомили у Полтавському офісі Українського інституту національної пам'яті.

"Назва села Новомосковське у Глобинській міській громаді Кременчуцького району містить символіку російської імперської політики, оскільки є похідною від назви столиці держави-окупанта, а отже незаконною. На жаль, у громаді не змогли визначитися із пропозицією нової назви і поданням її до згаданого Комітету ВР у встановлений законодавством термін-з 27 липня 2023 року по 27 січня 2024 року. Тож, у Комітеті було розглянуто подання УІНП", - розповів представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

У назві села запропоновано увічнити пам'ять Юрія Лози – уродженця міста Глобине, видатного українського науковця, історика-картографа, активного учасника декомунізаційних процесів 2016 року, автора пропозицій з відновлення історичних назв цілої низки населених пунктів України, редактора історичних атласів та мап адміністративного устрою українських земель, присвячених столиці й окремим регіонам України, її історії та сучасності.

Народився 31 січня 1950 року в м. Глобине Полтавської області в родині вихідців із давніх козацько-шляхетських родів. У 1967 року вступив на географічний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка. 

Юрій Лоза створив кілька туристських карт і туристських планів міст, неодноразово перевиданих українською та іншими мовами. Це зокрема, туристські плани Києва і Львова, що перевидані англійською, німецькою, французькою мовами. Уклав твори навчальної тематики— фізичні й економічні мапи областей України, кілька десятків політико-адміністративних карт областей України. За його оригінальним проектом було видано серію адміністративних мап областей України у ДНВП "Картографія". Підготував і видав у кінці 1970-х років мапи про земельні ресурси та природні заповідні ресурси України. 

 

 

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.