Кузьмук не збивав російський Ту-154 над Чорним морем - суд

Господарський суд Києва відмовився задовольнити позов російської авіакомпанії "Сибір" у справі про катастрофу російського пасажирського лайнера Ту-154, який був нібито збитий ракетою під час навчань у 2001 році. Хто збив - невідомо, але не українці.

Про це повідомляє "Дельфі" з посиланням на РІА "Новості".

"Ми виграли цю справу, - повідомив адвокат Міноборони України Андрій Козлов. - Суд оголосив резолютивну частину - в позові відмовлено повністю".

Нагадаємо, що літак Ту-154 авіакомпанії "Сибір", котрий виконував рейс Тель-Авів - Новосибірськ, зазнав катастрофи у жовтні 2001 року . Загинули всі 66 пасажирів і 12 членів екіпажу.

За раніше озвученим висновків Міждержавного авіаційного комітету (МАК), російський Ту-154 авіакомпанії "Сибір" був збитий зенітною ракетою, випущеною комплексом С-200В з району Феодосії в Криму. В день катастрофи, 4 жовтня 2001 року, там проводилися військові навчання української армії.

Російські експерти встановили, що корпус літака отримав "множинні пробоїни від металевих предметів сферичної форми, що відповідають елементам ураження бойової частини зенітної ракети". В МАКу наполягають, що це була українська ракета, над якою військові втратили контроль під час навчань.

Юридично Україну не визнали винною в події, проте український МЗС перерахував родичам загиблих $ 7,8 мільйона. Україна виплатила сім'ям загиблих моральну компенсацію в розмірі $200 000 на кожного загиблого.

У 2004 році авіакомпанія "Сибір" подала позов до Господарського суду Києва проти Міноборони та Держказначейства України, в якому вимагала стягнути з них $15,32 млн.

У січні цього року українська комісія оголосила про те, що ракета не збивала Ту-154. До такого висновку прийшла комісія Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ).

Як випливає з висновку КНДІСЕ, під час підриву бойової частини ракети відстань до літака мала становити 780 метрів. У такому випадку в літак потрапило б "до трьох вражаючих елементів". "Знищення літака при таких умовах є практично неможливим", - заявили в КНДІСЕ, при цьому не вказуючи інших можливих причин катастрофи Ту-154.

На проведення додаткової експертизи в КНДІСЕ наполягли в Міноборони Україні, де заперечують, що лайнер був збитий саме українською ракетою.

На думку українських експертів, літак не був збитий ракетою, як вважалося раніше, а вибуховий пристрій міг знаходитися зовні або всередині Ту-154. Зокрема, це міг бути вибуховий пристрій, розташований "між стелею внутрішньої частини літака" і його корпусом.

Як Україна відбудовувала Крим після війни і депортації

Жодного "подарунка Хрущова" не було. У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і украй занедбаний Російською РФСР Крим - із розваленою економікою і депортованим населенням.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.