Історики поділяться досвідом прощання з Радянським Союзом (додано РОЗКЛАД)

Як убезпечитися від повернення в минуле й нарешті розпрощатися із СРСР? Про відповідний литовський досвід говоритимуть на круглому столі, який розпочнеться 8 листопада о 10:00 в Києво-Могилянській академії.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Головною державною установою, котра в Литві координувала заходи із подолання наслідків тоталітаризму та люстрацію, є Центр досліджень геноциду та резистансу жителів Литви, який багато років очолювала Далія Куодіте.

Литва публікує архіви КГБ. З прізвищами

8 листопада в Києво-Могилянській академії вона, а також її колеги Рональдас Рачінскас, виконавчий директор Комісії з оцінки злочинів радянського і нацистського окупаційних режимів у Литві, та Рута Трімонієне, представник меморіального департаменту Центру досліджень геноциду та резистансу Литви, розповідатимуть про досвід їхньої країни в подоланні наслідків тоталітаризму.

Місце і час: 8 листопада 2011 року, 12:00. Національний університет "Києво-Могилянська академія", зала вченої ради (к. 301, корпус 1, вул. Сковороди, 2).

"Всі сфери життя мали бути реорганізовані. Але правду кажуть ті, хто стверджує, що економіку поставити на нові рейки можна значно швидше, ніж перебудувати менталітет народу, його самосвідомість", - говорить Далія Куодіте.

"Наступ на права людини в Україні, все більша прірва між статками українців та доходами вузької групи політичних гравців значною мірою є наслідком неподоланого тоталітарного минулого", - говорить історик Володимир В'ятрович, який у 2008-2010 роках розсекретив архіви КГБ.

Захід відкриватиме Надзвичайний і повноважний посол Литви в Україні Пятрас Ватєкунас.  

Литва обурена тим, що Австрія відпустила кагебіста

Учасники дискусії з українського боку:

Володимир В'ятрович, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху; Олексій Гарань, науковий директор Школи політичної аналітики НаУКМА; Іван Патриляк, доцент Київського національного університету імені Т. Шевченка; Вахтанг Кіпіані, головний редактор інтернет-видання "Історична правда"; Руслан Забілий, директор Національного музею "Тюрма на Лонцького".

 

Організатори: Центр досліджень визвольного руху за підтримки Посольства Литовської Республіки в Україні.

Партнери: Школа політичної аналітики НаУКМА, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, Львівський національний університет імені Івана Франка, Центр правових та політичних досліджень “Сім".

Інформаційні партнери: телеканал ТВі, Історична Правда, журнал “Країна”, Газета по-українськи, Україна Incognita, Gazeta.ua.

РОЗКЛАД:

Як Україна відбудовувала Крим після війни і депортації

Жодного "подарунка Хрущова" не було. У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і украй занедбаний Російською РФСР Крим - із розваленою економікою і депортованим населенням.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.