У заповіднику "Кам'яна могила" виявлено розтрачу коштів

Співробітники національного історико-археологічного заповідника "Кам'яна могила" (Запорізької області) розтратили 240 тисяч грн бюджетних коштів.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на ГУ МВС у Запорізькій області.

За повідомленням міліцейської прес-служби, для проведення досліджень і розробок в області історичних наук на об'єкті культурної спадщини "Кам'яна могила" в жовтні 2011 року був залучений науково-дослідний інститут, з яким через два місяці заповідником був складений акт про здачу-приймання виконаних робіт.

"В перелік таких робіт входило проведення історико-архівних досліджень, фотографування заповідника, підготовка номінаційного досьє тощо, - повідомляють у МВС. - Однак перевіркою доведено, що зазначений акт мав фіктивний характер, оскільки фахівці інституту жодного разу не відвідали заповідник і передбаченої договором документації не підготували".

Відносно посадових осіб заповідника, які незаконно перерахували бюджетні кошти, Мелітопольською міжрайонною прокуратурою Запорізької області порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 364 КК Україні (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки), та ч. 2 ст. 366 (службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки).

Ведеться слідство.

 

Кам'яна могила - національний історико-археологічний заповідник поблизу Мелітополя в смт. Мирне Запорізької області над річкою Молочною. Пам'ятка давньої культури.

Пагорб, що тисячоліттями служив людям вівтарем для відправлення релігійних обрядів, містить декілька тисяч унікальних стародавніх наскельних зображень - петрогліфів, датованих від палеоліту до середньовіччя.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.