Спецпроект

АНОНС: У Луцьку презентують книги про Другу польсько-українську війну

У Луцьку відбудеться презентація книги Володимира В’ятровича "Друга польсько-українська війна. 1942-1947" та двотомного зібрання архівних документів "Польсько-українські стосунки в 1942-1947 роках у документах ОУН та УПА".

 

Холмщина, Волинь, Галичина, Закерзоння — території, де під час і після Другої світової війни палахкотіло польсько-українське протистояння.

Криваве доміно маловідомої війни між поляками і українцями у 1942-1947 роках розкривають невідомі документи українського підпілля.

Селянська жакерія та інформаційна війна, фронтові бої між підпільними арміями і спільні операції колишніх ворогів, Волинь-1943 і акція "Вісла"-1947, переговори щодо перемир’я і торги за лінію кордону…

Джерела документів - архіви СБУ, Гарвардського університету та Центру досліджень визвольного руху.

Час і місце: 25 квітня 2012 року, 18:30. Палац культури міста Луцька (НД "Просвіта", 2-й поверх).

Володимир В'ятрович - кандидат історичних наук, дослідник історії українського визвольного руху.

В 2008-2010 роках на посаді Директора Галузевого державного архіву Служби безпеки України провів розсекречення раніше таємних архівів КГБ і організував відкритий доступ до них. У 2010-2011 роках працював у Українському науковому інституті Гарвардського університету.

Очолює Вчену раду Центру досліджень визвольного руху – неурядової дослідницької установи, яка вивчає різні аспекти діяльності визвольного руху в ХХ столітті. Член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.