В Сахарі знайшли чудово збережений літак Другої світової. ФОТО

В єгипетській пустелі знайшли британський винищувач Kittyhawk P-40, який здійснив вимушену посадку 70 років тому.

Про це повідомляє The Daily Mail.

Історики вже прозвали винищувач, майже неторкнутий часом в пустельних умовах Сахари, "капсулою часу" - його механізми і озброєння збереглися у практично ідеальному стані.

Доля пілота - 24-річного сержанта Королівських ВПС Денніса Коппінґа - невідома з часу зникнення літака у червні 1942 року. Британці тоді відступали під натиском нацистських сил під командуванням Ервіна Роммеля.

 Під час посадки відлетів гвинт

Тіло льотчика не знайшли, натомість біля фюзеляжу виявлено імпровізований тент, зроблений з парашуту. Очевидно, Коппінґ якийсь час укривався під ним від сонця, поки не вирушив у свою останню безнадійну подорож - до найближчного поселення від місця катастрофи близько 350 км.

 Трохи пошкоджений під час посадки, "Кіттіхоук" непогано законсервувався

Одномісний винищувач у пустелі знайшов працівник польської нафтової компанії, який проводив дослідження в цьому віддаленому районі.

 Всі прилади збереглися

Найближчим часом планується провести пошукові роботи в радіусі 30 км довкола літака - у примарній надії знайти тіло пілота, який у 1942 році переганяв літак із однієї ремонтної бази на іншу і здійснив вимушену посадку.

Кулемет у крилі

Радіо і батареї були вийняті з літака - очевидно, Денніс Коппінґ якийсь час намагався вийти на зв'язок зі своїми.

 Єгипетські військові забрали зброю і патрони "на збереження"

Історики вимагають від британського уряду втрутитися і добитися проголошення літака військовим похованням.

 Паспорт виробника й інструкція з заряджання кулемету

"Світ авіаційної історії в захопленні від знахідки, - зазначив історик Енді Сандерс із Гастінгса. - Це як гробниця Тутанхамона в авіації". 

 Парашут, під яким пілот ховався від палючого сонця

Знайдений винищувач планують перевезти в музей Королівських ВПС під Лондоном, де його відновлять і включать у експозицію.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.