В Києві презентують проект "Звукові архіви ГУЛАГу"

B Будинку вчених у форматі лекції від Політ.ua відбудеться презентація проекту Центру дослідження Росії, Кавказу та центральної Європи під назвою "Звукові архіви ГУЛАГу".

Про це повідомляє "Платформа".

До, під час та після Другої світової війни, близько 1 мільйона європейців на Захід від Радянського союзу в його кордонах 1939 р., було депортовано в радянські виправні табори або у віддалені селища Сибіру чи центральної Азії.

Міжнародна команда науковців разом із Радіо "Франс-Інтернасьйональ" вирушила Європою на зустріч з такими людьми, які після смерті Сталіна чи то повернулися жити до своїх рідних країв, чи то залишилися назавжди на місцях свого заслання.

Поміж депортованих було багато осіб із західної України, які також надали своє свідчення про ці події.

Сюжет книги "Депортовані у СРСР – розповіді депортованих європейців про ГУЛАГ" побудовано навколо цих свідчень.

До книги додається аудіо-диск – результат цього дослідження, на якому звучать голоси депортованих, розповідаються їхні особисті історії – складові історії Європи. Цій історії також присвячено інтернет-сайт.

Три автори цього видання представлять його, згадуючи між інших свідчення депортованих українців: директор Центру дослідження Росії, Кавказу та центральної Європи (CERCEC, EHESS/CNRS), історик та демограф Ален Блум; науковець Центру дослідження Росії, Кавказу та центральної Європи, історик Марта Кравері; науковець Центру дослідження Росії, Кавказу та центральної Європи, історик Катерин Ґуссефф.

Час і місце заходу: 30 травня, 19:00.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.