У Кам'янці-Подільському вдруге проведуть фестиваль про УНР

24-25 серпня у Кам’янці-Подільському (Хмельниччина) пройде ІІ військово-історичний фестиваль "Остання столиця", присвячений добі УНР.

Про це "Історичній Правді" повідомила редактор сайту "Замки та храми України" Ірина Пустиннікова.

В 1919-1920 рр. Кам’янець став столицею петлюрівської України, у місті діяли міністерства і приймалися закордонні посли. У заході, котрий відтворюватиме події 1919 р., візьмуть участь близько 200 реконструкторів з України та Росії.

За "боями" між петлюрівськими вояками та солдатами РККА (Робітничо-селянської Червоної армії) можна буде поспостерігати біля Новопланівського мосту та ратуші 24 серпня (з 18-00) та у каньойні річки Смотрич під Старою фортецею 25 серпня (з 12-00).

Фото: Ірина Пустиннікова

Захід безкоштовний – і гарантовано автентичний: однострої учасників фестивалю відтворені за старими зразками до найменших дрібниць. Будуть і кулемети, і маузери – репліки, звичайно (за гучність пострілів відповідає піротехніка).

У вільний від бойових дій час реконструктори вправлятимуться у муштрі та демонструватимуть табірне життя вояків початку ХХ століття для всіх гостей кам’янецького замку.

Дивіться також: "Остання столиця". Репетиція до фестивалю. ФОТО"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.