Спецпроект

В Мексиці створено музей текіли

У мексиканському місті Тіхуана відкрився Музей мар'ячі і текіли (Museo del Mariachi y el Tequila). Експозиція познайомить відвідувачів з двома найвідомішими мексиканськими традиціями - народною музикою і алкогольним напоєм.

Про це повідомляє Буено Латина.

Музей знаходиться поруч з палацом хай-алай - традиційної мексиканської гри в м'яч.

Фотографії, виставлені в музеї, познайомлять його гостей з процесом вирощування блакитної агави, з якої виготовляється текіла.

Також тут будуть виставлені барвисті костюми, що стали невід'ємною частиною традиції маріачі, а також різноманітні музичні інструменти і предмети, що відсилають до історії піонерів жанру, серед яких - знаменита група Mariachi Vargas de Tecalitlan.

Мар'ячі - вуличні музиканти - в Мехіко. Фото: Павло Солодько ("Історична Правда")

Музей відкритий весь тиждень без вихідних. Його експозиція постійно буде змінюватися, щоб відвідувачі змогли краще дізнатися мексиканську історію і традиції країни.

Як відомо, в листопаді 2011 року ЮНЕСКО додала до списку нематеріальних об'єктів культурної спадщини мексиканську музичну традицію мар'ячі.

Дивіться також: "Екскурсія музеєм Троцького в Мексиці. ФОТО"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.