Комісія Київради назвала нові вулиці іменами Хвильового і Нарбута

Комісія Київради з питань культури та туризму підтримала найменування нових вулиць у Дарницькому та Подільському районі Києва.

Про це повідомила прес-служба голови комісії Олександра Бригинця.

За словами депутата, в Дарницькому районі з’являться вулиці на честь: режисера Сергія Данченка, скульптора Івана Кавалерідзе і художника Георгія Нарбута.

У Подільському районі Києва нові вулиці носитимуть імена: видатного українського письменника Бориса Антоненка-Давидовича, відомого українського письменника-шістдесятника, режисера, актора Миколи Вінграновського та українського прозаїка, поета Миколи Хвильового.

Як відомо, у квітні цього року Бригинець заявляв, що КМДА прийняла рішення про присвоєння імен Данченка, Кавалерідзе і Нарбута новим вулицям у Подільському районі Києва.

У березні Бригинець казав про присвоєння імен Антоненка-Давидовича, Вінграновського і Хвильового новим вулицям у Дарницькому районі.

Сергій Данченко — український театральний режисер, педагог, академік Академії мистецтв України, народний артист УРСР, професор, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, лауреат Державної премії СРСР.

Іван Кавалерідзе — український скульптор, кінорежисер, драматург, сценарист. Народний артист УРСР.

Георгій Нарбут — український художник-графік, ілюстратор, автор українських державних знаків часів УНР і Гетьманату (банкнот і поштових марок). Один з засновників і ректор Української Академії Мистецтв.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.