Спецпроект

У ЛЬВОВІ ВІДКРИЛИ МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ. Фото

У Львові відкрили експозицію у Музеї визвольної боротьби України.

Про це повідомляє прес-служба Львівської міськради.

Експозицію за адресою вул. Лисенка, 23а посвятив капеллан гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла.

Всі фото: vgolos.com.ua

Музею також сьогодні подарували погруддя генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича, кілька цінних експонатів.

 

"Наші діти і внуки повинні знати, хто ми, звідки, за що боролися і що вибороли, - зазначив син командира УПА Юрій Шухевич. - Хочу схилити голову перед тими, хто віддав своє життя за Україну, за тих, які пройшли через Воркуту, Колиму".

 

Голова Львівського братства воїнів УПА Олесь Гуменюк подарував музею цінний альбом зі світлинами 1940-50-х років.

 

Експозиція музею містить багато фотографій, зброї та особистих речей вояків УПА. У виставкових залах відображена хронологія діяльності УПА. Є й речі особистого вжитку – вишивані сорочки, хустинки тощо.

Як відомо, в Коломиї сьогодні теж відкрили музей УПА.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.