Викрадення Развозжаєва здійснене за класичними зразками КГБ - історик

Викрадення з України російського опозиціонера Развозжаєва є частиною класичного сценарію роботи колишньої радянської спецслужби.

Про це історик Володимир В'ятрович написав у колонці для ТСН.ua.

За його словами, наявні всі історичні складові операцій КГБ - затримання неугодного владі в іншій країні при спробі втечі, викрадення і повернення на батьківщину, допит і тортури, зізнання і гучний процес.

"Це — елементи класичного сценарію, майже всі з яких присутні у випадку з Развозжаєвим, - зазначив історик. - Наразі бракує тільки "процесу століття", який не лише проллє світло на деталі страшної змови, але й завершиться суворим, "за законами революційного часу", вироком".

На думку В’ятровича, кримінальне обвинувачення російських опозиціонерів є лише однією з цілої низки подій у сусідній країні, які підтверджують, що в Росії услід за реабілітацією радянського минулого намагаються активно використовувати його методи у сьогоденні.

"Тут знову напрошується історична аналогія, — продовжує історик, — так спокійно радянські спецслужби могли діяти тільки на окупованих СРСР територіях".

 

І наводить приклади: "Саме з окупованого Відня в 1947 році викрали австрійського князя Вільгельма фон Габсбурга, відомого симпатика та активіста українського національного руху, більш знаного у нас під іменем Василь Вишиваний. Із зайнятої совєтами Праги тоді ж, у 1947-му, радянські спецслужби викрали і відомого діяча ОУН Володимира Горбового. Перший з них помер у Лук’янівській в’язниці, а другий відбув багаторічне ув’язнення у сталінських таборах. Таких випадків з участю НКВД, СМЕРШ чи КГБ було чимало".

В’ятрович, який досліджував архіви КГБ, розповів також, що "на інших територіях, де радянські спецслужби не почувалися так упевнено, їхні агенти ліквідовували своїх ворогів. Найвідомішими для українського читача є приклади вбивства в Мюнхені діяча ОУН Льва Ребета (1957 рік) та Степана Бандери (два роки після цього). Із сучасної російської історії, яка підтверджує, що в діяльності її спецслужб мало що змінилося з радянських часів, можна згадати вбивство Олександра Литвиненка у Лондоні".

Член російської опозиційної організації "Лівий Фронт" Олег Развозжаєв був викрадений в Україні невідомими. Українські силовики не в курсі, що і як сталося.

Читайте на ІП інші матеріали за темою "ЧК-КГБ"

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.