У Вінниці засудили "чорного археолога". Але не за розкопки

Замостянський районний суд м. Вінниці засудив 40-річного вінничанина до двох років позбавлення волі за заборонене хобі – колекціонування зброї.

У жовтні минулого року у приватному будинку чоловіка працівники міліції виявили та вилучили арсенал зброї часів Великої Вітчизняної війни, повідомляє УНІАН із посиланням на прес-службу УМВС у Вінницькій області.

Працюючи автослюсарем на одній з вінницьких СТО, у вільний від роботи час чоловік займався пошуками зброї часів Другої світової.

У його домогосподарстві працівники міліції виявили та вилучили чотири гвинтівки, три пістолети, три обрізи, один револьвер, 24 мінометні снаряди, 119 артилерійських снарядів, 514 патронів різного калібру до різних типів зброї, 720 набоїв до стрілецької зброї та різні вибухові суміші.

 Колекція засудженого вінничанина. Фото УМВС

Затриманий виправдовувався тим, що зброя – це його захоплення з дитинства, і він її колекціонує. Крім того, у нього є багато друзів – "чорних копачів" з різних куточків країни, які займаються пошуком раритетної зброї та вибухівки часів Другої світової війни. Він із ними спілкується по Інтернету та обмінюється знахідками.

У більшості випадків затриманий свої знахідки викопував з-під землі або витягав з річки Південний Буг. Для цього йому стали у нагоді металошукач та магніти.

Знахідки чоловік в домашніх умовах розбирав, робив їх небоєздатними та безпечними для оточуючих і збував на ринку у Києві іншим колекціонерам зброї.

Стосовно затриманого працівникми міліції була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України – "Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами".

Враховуючи те, що підсудний "раніше не мав проблем з законом, щиро розкаявся у вчиненому та має на утриманні двох малолітніх дітей", суд призначив йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі з іспитовим строком один рік.

Як відомо, у квітні 2011 року чорні археологи хотіли продати відкопаний архів УПА за 500 тисяч гривень.

У травні повідомлялося, що кримська міліція відмовляється порушувати справи проти чорних археологів.

Більше про діяльність "чорних археологів" в Україні і світі читайте на "Історичній Правді".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.