Спецпроект

Державний музей збирає речі для допомоги Внутрішнім військам

Центральний музей Тавриди (Сімферополь) організував акцію зі збору теплих речей і продуктів для солдатів строкової служби кримських підрозділів внутрішніх військ, що знаходяться в Києві.

Про це повідомляється на Facebook музею.

"Всі зібрані речі, продукти і засоби були передані прес-центру Внутрішніх військ, офіцери якого діяли злагоджено і оперативно, - повідомляють музейники. - Звіт про кількість зібраного публікується в додатку".

 

"Окреме спасибі - журналістам Олександру Чаленко (Київ) і Катерині Козир (Сімферополь), які дала поштовх нашим діям, - ідеться в заяві. - Нагадуємо, що акція носила гуманітарний та суспільний характер, представляючи собою в чистому вигляді громадянську ініціативу".

Як відомо, у 2013 році директор Центрального музею Тавриди (найбільшого краєзнавчого музею Криму) Андрій Мальгін назвав російських козаків, які співпрацювали з нацистами, кримськотатарськими добровольцями.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.