Музей Тичини проводить лекції на історичну тематику

Тема лекції в Літературно-меморіальному музеї-квартирі Павла Тичини - "Давня історія України: здобутки та поразки державотворення".

Лекція буде своєрідним вступом до детального аналізу-огляду історії кінця ХІХ – середини ХХ ст., який дозволить зосередитись на ключових моментах українського державотворення, починаючи від часу Київської Русі й закінчуючи серединою ХІХ ст.

Організатори "побіжно зупиняться на підтемах":

- "Київська Русь – перша українська держава та її історичне значення";
- Походження українського народу та проблема давньоруської народності;
- Міфи і правда про трьох братів слов’янських зі "спільної колиски";
- Литовсько-руський період української державності;
- Українська козацька держава "Гетьманщина";
- Україна в складі Російської і Австро-Угорської імперій.

Лектор: Леся Гасиджак, к.і.н., провідний науковий співробітник Літературно-меморіального музею-квартири П.Г. Тичини.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.