Спецпроект

У "Будинок з химерами" знову можна потрапити з екскурсією

Музей історії міста Києва поновлює проведення екскурсій в державну резиденцію по вул. Банковій, 10, більше відому як "Будинок з химерами".

Про це повідомляє Музейний простір.

Вхід платний, групи набираються у кількості 10 осіб, екскурсії проводяться державною мовою щосуботи.

Для участі в екскурсії необхідний обовязковий попередній запис за телефоном (044) 520-28-26.

"Будинок з химерами" було споруджено на початку ХХ ст. у стилі модерн відомим архітектором Владиславом Городецьким як прибутковий будинок із помешканням для своєї родини. Скульптурні прикраси до нього за власними ескізами виконав міланський скульптор Еліо Саля.

"Будинок з химерами" отримав у народі таку назву завдяки скульптурним прикрасам на міфологічну та мисливську тематики на фронтоні.

У стіну будівлі вмуровані бетонні голови слонів, носорогів, антилоп та крокодила. На колонах причаїлися ящірки. За водостоки правлять голови слонів. На даху гігантські жаби, морські чудовиська та нереїди. Замість волосся на голові вони несуть ланцюги, фантастичне листя та квіти.

На розі будівлі - велетенський пітон. Всередині скульптор помістив колону із зображенням обвитого рослинами величезного дельфіна. На п'єдесталі кутової огорожі орел роздирає здобич — пораненого лева.

Цікавим є використання високого парапету на даху, що дозволило практично сховати покрівлю, перетворивши дім на першу будівлю "без даху" в українській столиці.

У 1912-му році, маючи матеріальні труднощі, Владислав Городецький вимушений був закласти своє нерухоме майно, як він думав, на деякий час, а як виявилось — назавжди.

В радянський час будинок було націоналізовано, деякий час дім використовувався як житло, розміщувався штаб військово-трудової дружини, пізніше держслужбовці влаштували в ньому свій медичний заклад — поліклініку №1, яка обслуговувала партійних чиновників УРСР.

За часів незалежності будівля спочатку належала Міністерству охорони здоров'я України. Пізніше "Будинок з химерами" мав статус музейно-культурного центру. На його базі як філію Національного музею було створено центр "Шедеври мистецтва України".

У 2004 році будинок переобладнали під приміщення для проведення заходів за участю президента України. На першому та другому поверхах резиденції глави держави розташовані службові кабінети працівників головної служби Державного протоколу та церемоніалу.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.