АНОНС:Дослідники України та Польщі обговорять трагічні сторінки спільного минулого

Про сталінські “поля смерті” в Україні, про українців та поляків – жертв комуністичного терору, про злочинні депортації говоритимуть провідні українські та польські науковці на конференції «Спільне минуле. Українці та поляки – жертви комуністичного терору».

Серед них, зокрема, Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті, Й. В. Генрик Літвін, Надзвичайний та повноважний Посол Республіки Польща в Україні, Юрій Шаповал, доктор історичних наук, професор, Славомір Кальбарчик, доктор історії, керівник відділу наукових досліджень Інституту національної пам’яті Польщі, Олег Бажан, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України та інші.

У рамках конференції презунтують фільм Першого національного "Місце пам´яті – Биківня" та збірник наукових праць "Биківня в системі політичних репресій УРСР у 19371941 роках: дослідницькі рефлексії та інтерпретації".

Програма конференції:

25 березня з 10.00 до 18.00:

10.00 Вітальні виступи організаторів

10:15 Презентація документального фільму "Місце пам´яті – Биківня", Перший Національний, 2013 рік

11.10 Вступне засідання

12.15 Панель І. Археологія та мартирологія злочину

14.45 Панель ІІ. Злочин сталінських депортацій: дослідження, усвідомлення, пам’ять

17:00 Презентація збірника наукових праць Всеукраїнської наукової конференції – "Биківня в системі політичних репресій УРСР у 19371941 роках: дослідницькі рефлексії та інтерпретації", що відбулася в Києві 20 листопада 2013 року

17.20 Завершення

17.50 Заключне слово організаторів

Програма доступна для завантаження у форматі .pdf: українськоюпольською.

Організатори: Український інститут національної пам’яті, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, Київське польське культурно-освітнє товариство імені Адама Міцкевича, Міністерство культури України, Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили", Науково-видавниче об’єднання "Дух і Літера", Посольство Республіки Польща в Україні

Адреса: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса (м. Київ, вул. Кутузова, 8)

Биківнянські могили - місце масового поховання жертв політичних репресій в СРСР 1937-1941 років. Розташоване в лісовому урочищі неподалік селища Биківня (зараз околиця Києва).

Офіційно будівництво спеціальної зони для таємних поховань радянська влада розпочала у Биківні в 1936 році. Тут здійснювалися масові захоронення осіб, замучених під час допитів або страчених органами Народного комісаріату внутрішніх справ у Києві.

Вироки виконувалися в підвалах приміщення Київського обласного управління НКВД (нині там знаходиться Український інститут національної пам’яті, вул. Липська, 16), звідки тіла вночі відвозили до Биківні. Перед радянсько-німецькою війною заарештованих знищували безпосередньо біля виритих у лісі ям.

Кількість похованих остаточно не встановлена: називають цифри від 6-7 тисяч до більше 100 тисяч жертв. У 2009 році СБУ заявила, що знає і може архівно підтвердити прізвища 14 191 особи, яким було винесено вироки в Києві та які захоронені в Биківні.

На сьогодні в Україні виявлено 18 таких місць захоронень жертв масових політичних репресій 1937-1941 рр. Зокрема: місце, де згодом збудовано Центральний універмаг в Хмельницькому, парк культури і відпочинку у Вінниці, 9-й кілометр Запорізького шосе, центральне міське кладовище в Сумах.

Дивіться також інші матеріали за темою "Биківня"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.