В Київському будинку учителя відкрилася документальна виставка "Українські молодіжні організації на еміграції"

Виставка ілюструє дві хвилі еміграції українців у ХХ ст.: після Першої світової війни та національно-визвольних змагань 1917 – 1921 рр. і після Другої світової війни. Документи, головним чином, розкривають історію Союзу українських пластунів-емігрантів та пластового руху в міжвоєнній Європі, а також дають можливість простежити розвиток післявоєнного пластового руху, як в Європі, так і за океаном.

25 червня у Київському міському будинку учителя (вул. Володимирська, 57) відкрилася документальна виставка "Українські молодіжні організації на еміграції", підготовлена до Дня молоді Центральним державним архівом зарубіжної україніки та Центральним державним архівом вищих органів влади та управління України.

 

На початку 1920-х років основними центрами українського молодіжного руху стали країни Центрально-Східної Європи. Після Другої світової війни українські молодіжні організації зосередилися спочатку в країнах Західної Європи, а з 1960-х років найбільші центри української молоді за кордоном почали діяти в США та Канаді. Так, документи виставки, зокрема, схеми студентських організацій другої половини ХХ століття, дають змогу прослідкувати розгалужену мережу українських студентських осередків у світі та встановити форми їх взаємодії.

Крім цього, відвідувачі виставки матимуть змогу ознайомитися з матеріалами щодо заснування та діяльності Пласту за кордоном. Документи ЦДАВО України, головним чином, розкривають історію Союзу українських пластунів-емігрантів та пластового руху в міжвоєнній Європі. Документи ЦДАЗУ доповнюють інформацію про Пласт в 1920 – 1939 рр., а також дають можливість простежити розвиток післявоєнного пластового руху, як в Європі, так і за океаном. Особливу активність у другій половині ХХ ст. проявили пластові осередки в США та Канаді.

Документи виставки дають можливість прослідкувати основні віхи історії Спілки української молоді від її заснування в 1925 р. в Україні до відновлення діяльності після Другої світової війни на еміграції. Вхід на виставку вільний.

Теми

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.