На Львівщині урочисто перепоховали 56 воїнів УПА

У суботу, 22 серпня, на території Меморіального комплексу загиблим воїнам ОУН-УПА у м. Сколе, що на Львівщині, перепоховали останки 56 вояків УПА, загиблих у 1945-1946 рр.

Братську могилу, одну з найбільших, що були виявлені за часи незалежності, знайшли місцеві мешканці в урочищі Альтана ще в травні 2015 р. Загиблих упівців радянські чекісти закопали прямо посеред лісу. Завдяки знайденим хрестикам, монетам, ґудзикам і тризубам вдалося індентифікувати останки.

Як повідомляє "Львівська газета", урочисте перезахоронення відбулося  за участі голови Львівської обласної державної адміністрації Олега Синютки, голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, секретаря Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій при Кабміні України Святослава Шеремети.

Крім того, присутні місцеві урядовці, а також голова Крайового братства вояків ОУН-УПА Олесь Гуменюк, ветерани УПА та рідні похованих вояків на Альтані, і ветерани сучасної війни України з Росією. 

"З важким серцем кожен із нас сьогодні йшов за трунами українських героїв. І, напевно, цим упівцям тоді здавалося, що їхня жертва стане останньою у боротьбі за Незалежну Україну. Але пройшло чимало часу і нам знову потрібно відстоювати нашу державу.

Сьогодні вшановуємо пам'ять тих, хто загинув за Україну 70 років тому, але наші думки також із хлопцями, які зараз захищають Україну на Сході, – сказав Олег Синютка. –  Тому громада повинна зібрати всю свою силу, міць та допомогти Україні в ім'я тих, хто загинув та заради тих, хто живий.

Зараз від кожного з нас залежить те, чи  ми зможемо відстояти у цій війні самостійну та соборну державу для себе і своїх дітей та заради наших батьків та дідів".

"Для того, щоб перемогти у війні, українцям також потрібна національна пам'ять. Ця пам'ять робить нас сильнішими, вона є запорукою нашої перемоги", – наголосив Володимир В’ятрович.

Перепоховали борців за незалежність із віськовими почестями та з дотриманням християнської традиції. Заупокійну  панахиду та чин перепоховання  відслужив  владика Григорій (Комар) – єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

Звертаючись до присутніх Преосвященний владика наголосив:

"Сьогодні вони дочекалися нашої пам’яті, нашої молитви і нашого вшанування. На жаль, ми не знаємо їхніх імен, не знаємо їхніх життєвих історій, але нам сьогодні відомий їхній подвиг і їхня жертва. 

Адже вони поклали на вівтар незалежності найбільший дар – своє життя. І тим самим вони дали нам приклад, свідчення того, якою цінною здобувається незалежність і воля народу.

Вони дали нам приклад, що за цю незалежність і волю потрібно змагатися, її треба відстоювати" - передає сайт Сколівської РДА.

На завершення обряду пам'ять загиблих вшановано хвилиною мовчання.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.