Пам'ятник Чапаєву у Волновасі не знесли, а перейменували. НОУ-ХАУ

Виконуючи закон про декомунізацію, міська рада Волновахи (Донеччина) вирішила не зносити пам'ятник Чапаєву, а перейменувати його в "монумент "Козак".

Відповідний документ у своєму Facebook оприлюднила донецька журналістка Ліна Кущ.

"Яке мультикультурне місто: і вулиця Кузьми Скрябіна, і "чапаєв-козак", - написала вона.

"Секретар міськради направить копію рішення до відділу культури і туризму Волноваської РДА для внесення змін у відповідну документацію, у тому числі в паспорт пам'ятника, охоронний договір, реєстр пам'яток культурної спадщини", - зазначається в оприлюдненому документі.

 

Рішення не зносити, а перейменувати пам'ятник депутати міськради прийняли після громадських слухань у вересні 2015 року, повідомляє Сегодня.

Більшість мешканців Волновахи підтримали перейменування, зазначає видання.

Фото: www.segodnya.ua

"Справа тут не в любові до радянського минулого, а в тому, що зносити пам'ятники саме по собі не дуже гарна справа, та й витратна. А зайвих грошей у міста вочевидь немає - прокоментував ситуацію місцевий житель Петро Косінов. - Нехай буде козак, та він і схожий, загалом. Головне, щоб усі заспокоїлися".

Фото: 21region.org

Василь Чапаєв - фельдфебель Російської імператорської армії, командир дивізії Робітничо-селянської червоної армії, учасник Першої світової війни і громадянської війни в Російській республіці. У 1917 році приєднався до більшовицького крила РСДРП.

Організовував військові сили більшовиків на східному березі Волги, загинув у 1919-му у віці 32 років у бою з Уральською армією козаків-білогвардійців. Після невдалої переправи через річку Урал в районі села Лбищенськ (нині - село Чапаєв у Казахстані) тіла Чапаєва так і не знайшли.

Іконічний плакат фільму "Чапаєв"

Образ Чапаєва-Чапая набув масової популярності в СРСР після виходу у прокат художнього фільму "Чапаєв" (1934 року). Разом з іншими персонажами кінострічки став народним героєм радянських анекдотів. Сталін вважав "Чапаєв" найкращим фільмом кінематографу СРСР, Путін назвав цю стрічку своїм улюбленим кіно.

Якщо волноваське ноу-хау з перейменування пам'ятників приживеться, його варто використати для збереження видовищного монументу більшовицькій Першій кінній армії Будьонного, над трасою "Київ-Чоп" в районі Олеська (Львівщина).

 Так було...

Місцеві мешканці ще з часів СРСР називають пам'ятник будьонівцям цілком декомунізовано - "Коні". Досвід Волноваської міськради у перейменуванні кінних статуй підказує ще одну чудову назву - "Козаки" :)

Наразі монумент у привабливому туристичному місці не перебуває на балансі жодної установи і розграбовується :(

...так стало. Значну частину мідних листів із пам'ятника вже обдерли. Фото: zaxid.net

Нагадаємо, після прийняття ВР законів про декомунізацію висловлювалася пропозиція перейменувати місто Дніпропетровськ (на честь більшовицького лідера Петровського) на... Дніпропетровськ (в честь апостола Петра).

Інші матеріали за темами ДЕКОМУНІЗАЦІЯ та КОЗАЦТВО

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.